Готовність дитини до школи

Готовність дитини до школи.

    Одні вважають, що потрібно починати готувати малюка з трьох років, інші – за рік до вступу до школи. Але взагалі-то усе дошкільне життя дитини – це і є підготовка до школи. Найголовніше – не впадати в крайності. Не перестаратися із заняттями, викликавши заздалегідь відразу до вчення. Але і не пускати усе на самоплив, сподіваючись, наприклад, на вихователя дитячого саду.

    Оцінити розвиток майбутнього першокласника можна самим. Спеціальні тести цілком доступні, але одна окремо взята методика не дозволяє повністю оцінити усі сторони розвитку дитини. Та все ж така перевірка покаже, над чим варто ще попрацювати.

Дитину вважають не готовою до школи, якщо вона:

  • налаштована виключно на гру;
  • недостатньо самостійна;
  • надмірно збудлива, імпульсивна, некерована;
  • не уміє зосередитися на завданні, зрозуміти словесну інструкцію;
  • мало знає про навколишній світ, не може порівняти предмети, не може назвати узагальнювальне слово для групи знайомих предметів та ін.;
  • має серйозні порушення мовного розвитку;
  • не уміє спілкуватися з однолітками;
  • не хоче контактувати з дорослими або, навпаки, занадто розв’язна.

   Зазвичай, коли говорять про “шкільну” готовність малюка, мають на увазі головним чином його інтелектуальний розвиток. Але є ще одна, не менш важлива сторона. І пов’язана вона з психологічною підготовкою дитини.

    Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника.

Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи.

Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно.

Бесіда "Правила поведінки для учнів"Психологічна готовність до навчання у школі включає такі компоненти:

  • фізіологічна готовність;
  • інтелектуальна (пізнавальна) готовність;
  • емоційно-вольова готовність;
  • соціальна готовність;
  • мотиваційна готовність.

Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров’я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов’язаних з початком навчання.

Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов’язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам’ять, сприймання, уява.

  Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання.

  На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім’я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло). Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»).

  Дитина має вміти аналізувати, встановлювати з’вязки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.

  Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.

  Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять.

  Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Достатній розвиток мовлення є ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.

  Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.

  Якщо Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу – допоможіть йому.

  Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане.

  Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» — білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д.

  Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок (можна використовувати навіть сірники – тільки обов’язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок), а потім по-пам’яті (щоб розвивалась пам’ять, Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати).

  Зараз у книжкових магазинах, на базарах, у кіосках можна придбати велику кількість книжок по розвитку мислення, пам’яті, уваги, сприймання, по підготовці дитини до навчання у школі.

  А щоб Ваші ігри з малюком Були успішними, дотримуйтесь важливого правила: під час гри забудьте про те, що Ви авторитетні і всезнаючі мама, тато, бабуся чи дідусь, а перенесіться у власне дитинство і станьте, хоч ненадовго, знову дитиною – будьте для малюка рівноправним партнером у грі, який також може сумніватись, сумувати і щиро радіти із своїх результатів.

  Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.

  Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння?

  Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність.

  Наступний компонент – соціальна готовність. Вона містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей.

  Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім’ї. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім’ї один до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе в школі.

  Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра.

  І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!»

  Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

Як зіпсувати дитині перший рік в школі: 7 головних помилок батьків

 

http://www.tutkatamka.com.ua/wp-content/uploads/2018/03/titl_school.jpg

Помилок виховання, на які радо вказують кожному з батьків, так багато, що зробити щось правильно майже неможливо. Але навіть, якщо уникнути всіх помилок точно не вийде, зробити своє життя і життя дитини простіше точно можна. А без цих семи помилок батьків дитині точно буде легше пережити перший клас в школі.

 

1. Намагатися навчити всьому і відразу

    Муштрувати з дитиною таблицю множення і вчити її розв’язувати рівняння – зайва і непотрібна праця.

У школі цьому навчать, краще вибрати вправи на розвиток дрібної моторики. Уміння вирізати ножицями знадобиться в першому класі набагато більше, ніж знання таблиці множення.

Не варто змушувати дитину займатися за рахунок зменшення ігор та прогулянок. Діти, які не дограли в дитячому садочку, надолужують згаяне в школі. На уроках вони не слухають вчителя, розважаючи себе підручними засобами – ручками, лінійками, зошитами.

 

2. Обмежувати спілкування з іншими дітьми

    Дітей, які не ходили в дитячий садок в школі видно відразу. За словами вчителів, у таких дітей частіше виникають проблеми зі спілкуванням і адаптацією в нових умовах. Вони більш боязкі і сором’язливі.

Деякі хлопці бояться підійти познайомитися або вступити в гру, стають в результаті ізгоями. Бувають і протилежні випадки – дитина наполегливо пристає до всіх, вимагаючи уваги.

   Найкраще заздалегідь познайомитися з майбутніми однокласниками дитини і їх батьками. Дружба сім’ями допоможе в нелегкі шкільні роки не тільки дітям, а й дорослим. Наприклад, ви потрапили в затор дорогою з роботи і не встигли вчасно забрати сина з продовженого дня. Добре, що мама Колі, з яким ваш син дружить, забрала хлопчаків на прогулянку до вашого приїзду. Мамині нерви в порядку, дитина не лякається і засвоює поведінкову модель взаємодопомоги.

 

3. Опікати дитину на кожному кроці

   Нерідко шкільні вчителі спостерігають картину: першокласник сидить в роздягальні з простягнутою ногою, а мама або тато старанно зашнуровують черевики.

Навчіть дитину природним і необхідним речам: зав’язувати шнурки і переодягатися. Безпорадність деяких школярів доходить до того, що вони весь день не ходять туалет, вважаючи за краще потерпіти додому, так як не можуть впоратися самостійно.

Звичайно, вам легше і швидше переодягнути або перевзути малюка, ніж чекати, поки він впорається сам. Але проведемо прості математичні розрахунки на прикладі уроку фізкультури.

У першому класі урок триває 35 хвилин. У класі приблизно 30 осіб. Якщо вчитель на кожного учня витратить хоча б хвилину, скільки часу залишиться на фізичну активність?

«У мене запасної дитини немає»: чому безпека дітей стала новою одержимістю батьків?
Якщо дитина боїться йти до школи, домовтеся заздалегідь з учителем, що будете перший час проводжати малюка до класу або роздягальні. Але не переборщіть. Випадок з учительської практики: дівчинка так боялася залишатися одна в школі, що мамі доводилося чекати її під час уроків. Ось до чого призводить зайва опіка.

 

4. Озвучувати дитині свої (перебільшені) страхи

   «Тебе можуть штовхнути», «ти можеш розбити коліно», «хтось чхне і ти захворієш». Такі висловлювання зроблять дитину безпорадною. Нав’язливий страх захворіти або вдаритися призводить до постійного стресу, який знижує імунітет.

Одна мама настільки турбувалася про здоров’я сина, що купила в клас лампу для знезараження повітря. Це, звичайно, добре, але хлопчикові не допомогло. Він боявся відкритих вікон, чхань і постійно хворів.

 

5. Виконувати завдання за дитину

Картинки по запросу готовность к школе

   Деяким батькам шкода спостерігати, як дитина мучиться над важкими гачками в прописах. Інші не можуть спокійно реагувати на дитячі неакуратні каракулі.

За словами однієї мами: «Я в школі була відмінницею. Не можу дивитися, які дурні помилки робить син».

Виконуючи вправи за дитину, ви позбавляєте її шансу навчитися. А ще привчаєте перекладати обов’язки на інших і кидати справу при перших же труднощах. Правильніше буде перевірити її роботу після того, як вона її закінчить, і разом розібрати помилки.

 

 

 

 

6. Обговорювати вихователів або вчителів при дитині

   Якщо вам не подобається вчитель, вихователь або тренер дитини, подбайте про те, щоб ваші негативні відгуки не дійшли до дитячих вух. «Анна Геннадіївна не може встежити за порядком під час тихої години», «Марія Петрівна не вміє спілкуватися з дітьми» – неприйнятні фрази в присутності сина чи дочки.

Не руйнуйте авторитет педагога перед дитиною, особливо ,якщо вихователь подобається їй. Діти довіряють думці батьків і можуть змінити позитивне ставлення, почувши мамині скарги татові або подрузі.

 

7. Купувати іграшки не за віком – смартфони, планшети і так далі

  На перше вересня першокласники приходять зі смартфонами. Не простими мобільниками для зв’язку, а крутими просунутими апаратами. В результаті перерви проходять за іграми в телефоні або планшеті.

Повірте, посидіти в гаджетах дитина ще встигне. Нехай її дитячими спогади будуть ігри у дворі, а не кількість пройдених рівнів в грі на смартфоні.

Картинки по запросу готовность к школе

 

ЯКЩО МАМІ ЦЕ НЕЦІКАВО, ЗНАЧИТЬ НЕ ПОТРІБНО І ДИТИНІ

У дитячому садку та на підготовчих заняттях дітям прищеплюють багато корисних навичок, навчають малювання, усного рахунку, письма і читання. Але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім’ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі в роботі.

 

Деяких дітей така неуважність батьків глибоко ображає, вони замикаються, перестають бути щирими й відвертими. І навпаки, інтерес батьків до справ дошкільнятка надає особливого значення всім досягненням дитини. Допомогу у подоланні перепон, які виникають під час виконання будь-яких завдань, наші діти завжди приймають із подякою – і це сприяє зближенню між батьками та дітьми.

Крок за кроком, проявляючи велике терпіння, йдіть разом зі своєю дитиною далі й далі стежиною знань, і з кожним наступним кроком відчуватимете міцніше підґрунтя. Допомагайте – це основне! І вогник пізнання нового, вогник цікавості, радості й щастя світитиме в дитячих очах…

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ АДАПТУВАТИСЯ ДО ШКОЛИ

Коли відпочиватимуть від навчання школярі Дубенщини

 Літо швидко минуло, і от настав вересень. Для дитини настає зовсім нове життя, дo якого їй доведеться пристосовуватися. Фахівці вважають, що перші місяці в школі – найскладніший час у житті багатьох учнів. Як зробити так, щоб дитина почувалася комфортно в нових умовах, як допомогти адаптуватися?

Якщо ви знаєте, що ваш малюк складно пристосовується до нових умов, то обов’язково візьміть відпустку на пару тижнів. Тоді й адаптація минатиме значно легше: ви зможете раніше забирати дитину після уроків, не залишаючи її у групі продовженого дня і матимете час поговорити з нею про те, що сьогодні було в школі. Спочатку вам доведеться робити з першокласником уроки, а це дуже важливо, адже навчити дитину самоорганізації просто необхідно.

  • Про що потрібно запитати дитину в її перший шкільний день?
  • Як звати твою вчительку?
  • Як звати твого сусіда (сусідку) по парті?
  • Що нового ти дізнався сьогодні в школі?
  • Що тобі було незрозуміло? (Якщо зможете, то поясніть дитині самі, а якщо ні – не забудьте повідомити про це вчительку.)
  • З ким зі своїх однокласників ти вже познайомився? Які уроки у вас були? Чи було тобі цікаво?
  • Попросіть дитину переказати стисло те, про що їй розповідали на уроці.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: ПІДГОТОВКА ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

Готовність дитини до школи: ТОП поради логопеда для батьків ...

Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

 Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

  Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
 Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

     Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятої години вечора, вставати о сьомій годині ранку).

   Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).

  Прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.

  Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.

  У будь-якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.

  Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

 

ОЦІНИТИ ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ СВОЄЇ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ БАТЬКАМ ДОПОМОЖЕ ТЕСТ

«ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ДО ШКОЛИ?»

Емоційно-вольова готовність до школи

  • Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
  • Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
  • Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?
  • Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
  • Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
  • Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
  • Чи вміє вона відміняти іменники за числами?
  • Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
  • Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?
  • Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
  • Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?
  • Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
  • Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
  • Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
  • Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
  • Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?
  • Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
  • Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється в 1 бал. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10 – 14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.